Характеристика експозиційних розділів музею
І. Від Русі до України.
Історія збройгних сил України та боротьба за незалежність.
Княжа доба, козацька доба, сучасна доба (оригінальні експонати у цьому розділі - казацька порохівниця XVII століття, сигнальна труба).
Замітка з "Деснянської правди" за жовтень 1958 року розповіла про старовинний самовар унікальної роботи, який передали Чернігівському історичному музею В.І. Середа та Ф.Н. Терещенко. Його власником був дід Сиволюб - їхній односелець з Хоробич. У 1812 році він воював з наполеонівськими військами у складі партизанського загону Дениса Давидова.
Участь хоробичан у боротьбі за радянську владу на Україні.
Тільки у Богунському полку (командир Микола Щорс)боролись 19 хоробичан. Про це свідчать фотографії, спогади, документи, книга "Боротьба за перемогу Радянської влади на Чернігівщині", запис на магнітну плівку В.І. Середи та Ф.Н. Терещенка та інших.
ІІ. Хоробичі до революції.
У цьому розділі зібрані предмети побуту, знаряддя праці, документи, книги, фотографії, зроблені Наталією Олександрівною Симплікевич. Її фотографії зберігаються в багатьох музеях України та в Російському етнографічному музеї (м. Санкт-Петербург). В Чернігівському обласному історичному музеї є фотоальбом, виготовлений до 50-річчя відміни кріпосного права в Россії, куди увійшло 63 фотографії Наталії Симплікевич. Це портрети, епізоди з повсякденного життя хоробичан.
Знараяддя праці розміщені так, що відвідувач може прослідкувати весь процес праці від снопа до готового хліба (коробка для висіву зерна, серп, ціпи, жорна, пікальна діжа, лопата, селянська піч). Від снопа льону до готового полотна, що виткали місцеві умільці на музейному ткацькому верстаті (терниця, прядка, мотовило, пристрій для сукання цівок, ткацький верстак). І, як підсумок цієї копіткої селянської праці - скриня з полотном, рушниками, одягом.
Різноманітні ступи (ручні, ножні), жлукта, соха доповнюють експозицію "Знаряддя праці селян".
Оригінальні барильця для води, посуд, предмети побутового характеру показують майстерність та художній смак людей цього покоління.
Експонується селянський одяг, виготовлений з полотна вовни, оздоблений оригінальними поліськими вишивками.
Тут зібрані речі (селянське ліжко, настінний годинник у дерев'яному корпусі) вік яких перевищує 100 років.
Оригінальний мідний чайник 19 ст., порохівниця, сигнальна труба, металевий посуд датований 1518 роком.
ІІІ. Вони захищали Батьківщину.
1938 рік. Інцидент з японцями біля озера Хасан. Наш земляк Чигринець І.П. один з перших орденоносців Чернігівщини(орден Червоної Зірки) за бої біля о. Хасан.
Велика Вітчизняна війна та участь у цій війні. 437 хоробичан пішли на захист Батьківщини. 199 з них з війни не повернулись, 238 чоловік нагорджені орденами та медалями. Проце розповідають фотографії, документи, речі, експонати, зібрані на місцях боїв. Їх можна побачити у експозиції "Відлуння війни".
В листопаді-грудні 1943 року в Хоробичах працював пересувний польовий шпиталь, де головним хірургом був відомий академік Микола Амосов.
У повісті "ППГ-2266", яка вийшла у 1975 році у Києві, він писав про роботу шпиталю у Хоробичах та допомогу місцевих жителів у догляді за пораненими.
Вагомий внесок у перемогу над ворогом внесли партизани і підпільники. Слід відзначити з них останнього передвоєнного директора школи Федора Трохимовича Атрошенка та відважного розвідника загону ім. Кутузова Федоа Акуловича Самодіда. Більше
300 померлих від ран радянських воїнів поховано на сільському кладовищі. 128 прпрізвищ установили "червоні слідопити".
У 1989 році силами місцевого колгоспу встановлений пам'ятник на місці поховання.
IV. Виховання на бойових традиціях
Матеріал представлений фотографіями, грамотами, документами.
Охоплений післявоєнний період до сьогодення. За цей час з Хоробич вийшло 6 полковників, десятки офіцерів та прапорщиків. Хоробичани також брали участь у війні в Афганістані.
V. Галерея картин та вишиванок
Експонується 18 картин (пейзажі, портрети, тематичні картини) місцевих умільців та біля 30 робіт майстринь вишивки.
VI. Життя у праці
На стендах зібраний фотоматеріал, документи про самовіддану працю хоробичан з 30-х років по теперішній час.
Окремий стенд присвячений нагородженим орденами та медалями у післявоєнні роки.